Веселі поминки або Як ми шкодимо душам померлих

Що означає «поминки»? - поминання. Яке поминання? - молитовне. Ми їмо, Богові дякуємо і молимося: «Господи, пом'яни...». Адже раніше-то як поминки влаштовували, для кого? Не для себе і навіть не для найближчих. Їх влаштовували для жебраків, щоб помолилися люди, які потребують їжі і які перебувають близько до Бога. Їхні молитви багато чого варті. Якщо ж людина за свого близького випила-поїла, то вона його не пом'янула. І тим, що гостей невіруючих на трапезу запросила, не пом'янула. Це все одно, що для немовляти хрещеним брати невіруючу людину, яка хрещенику не дасть християнського виховання.

А пом'янути людина може лише щиро молитвою помолилася. Ось і треба прагнути збирати на поминання віруючих людей, церковних і тих, хто може молитися. Необхідно збирати молитовників, а не знайомих і випадкових людей. Поминання - це ж привід згадати про смерть і про свій духовний стан. Якщо духовних плодів поминки не приносять, то абсолютно ніякого сенсу вони не мають.

По-перше, скажу про алкоголь. Алкоголь зовсім недоречний на поминках. От якби чарочки допомагали б покійному, то п'яниці були б найсвятіші люди. Але ми знаємо, що п'яниці Царства Божого не успадкують. Тому випивати на похороні не тільки не потрібно, а навіть шкідливо для душ покійних. І треба докласти всіх зусиль, щоб звести до мінімуму наявність спиртного на столі, хоч це вже й стало негативною «традицією».

Відверто безглуздими можуть здатися тим, хто згадує, слова «Похорон має проходити без горілки!». Багато хто посилається на те, що на Русі така традиція завжди була. Це неправда! Навіть на весіллях молодятам не давали алкоголю перед шлюбною ніччю. А вже поминки й поготів завжди були на особливому піклуванні Церкви. І Церква завжди вчила, що покійних алкоголем не поминають, і ніколи це не заохочувала. Тільки в радянський безбожний час, коли люди молитися перестали, стали вдаватися до допомоги алкоголю. Ну, як ще було душу заспокоїти? По-іншому ж не вміли, і, на жаль, досі не навчилися. І ми, слідуючи цій «моді», продовжуємо і підтримуємо традицію безбожників.

Якщо душа покійного була світла й пішла в місця святі, то душа того, хто «горює» в такий спосіб через пияцтво, піде свого часу в пекло, і тому буде зі світлою душею розлучена. А якщо душа покійного вже в темному місці визначена, то треба пам'ятати, що в цьому місці немає єдності: там кожен поодинці мучиться, там усі розлучені. Ми це знаємо з церковного вчення.

Іноді після смерті близького виникає така ситуація, за якої людина не може інакше впоратися зі своєю тугою, окрім як залити її алкоголем або сховатися від самотності за допомогою наркотиків. На жаль, це трапляється нерідко. Але в боротьбі з цим горем вихід тільки один. Людині необхідно зрозуміти, що з нею самою сталося лихо, що її душа гине, і в її діях немає жодної любові та користі для покійного; ба більше, вона сама йде в пекло. Така людина повинна одного разу усвідомити, що тільки через благодатне життя церковне, вона може спастися і отримати допомогу. На шляху, де алкоголь і наркотики після смерті близького використовуються як можливість залити горе-тугу, людина дуже швидко може втратити не тільки здоров'я, а й життя.

Таким чином люди просто намагаються втекти від реальності. Вони ведуть грішне життя і зайве нагадування про власну смертність їх сильно лякає, і змушує шукати шляхи заперечення.

Багато хто не бачить іншого виходу. Вони уявляють морок після поховання тіла людини, а про існування душі не відають. А чому не відають - тому що не моляться про душу. Коли людина починає молитися за іншу людину, вона починає її відчувати, обов'язково виникає взаємне духовне спілкування. А якщо не молитися, то з'являється страшна небезпека туги, горя, страху, які можуть вилитися або в алкогольно-наркотичну залежність, або в психічні захворювання. Потрібно молитися хоча б для того, щоб позбавити себе цих страшних духовних наслідків. І своїми молитвами ви не тільки врятуєте себе, а й заодно надасте дорогоцінну допомогу покійному.

Коли людина п'є, вона жаліє себе, намагається вберегтися від психотравми. Алкоголь - це наркоз. Але наркоз не вирішує саму проблему. Саму проблему за допомогою алкоголю не вирішиш, смерті не пізнаєш і від психологічної травми не втечеш. Душі покійного цим більше не допоможеш.

І не секрет, що найчастіше пияцтво на поминках веде ще й до антигромадських проявів. Начебто всі тихо-мирно сідають за поминальний стіл, а потім вип'ють, щось пригадають один одному, посваряться. Наші пристрасті не дозволяють терпіти думку іншої людини, обов'язково потрібно свій погляд на речі висловити, обов'язково потрібно когось засудити. А якщо людина ще й алкоголем свій язик розв'язала, то наслідки поминок можуть бути зовсім несподіваними.

І ось коли всі мали б начебто об'єднатися у спільному молитовному зітханні й допомозі покійному, заради якогось і зібралися, все виходить навпаки: розсварилися, засудили одне одного, а то й побилися. І це цілком природний наслідок, адже пияцтво - це добровільне безумство... Чи треба казати, що душі спочилого через такі «поминки» приносять не радість і розраду, а найбільшу скорботу.

Хотілося б сказати і з приводу поминального меню. Страви на столі - привід для задоволення власного марнославства. І нічого більше. Часто ми намагаємося зі шкіри геть вилізти, викластися так, ніби принесемо цими стравами користь покійному, але це йому не потрібно зовсім.

За справжньою православною традицією на поминальному столі має бути присутня кутя - солодка, зернова (частіше рисова) страва. Крупа - це символ майбутнього відродження, а її солодкість у куті символізує солодкість майбутнього вічного життя. Над кутею читається особлива молитва. З неї зазвичай починається поминання покійного: дається по ложечці всім, хто присутній на поминках. Подальша частина трапези не має обов'язкового характеру, крім, звісно, часу посту, який і на поминках бажано не порушувати.

Дуже важливо, щоб у пісний час на столі була пісна трапеза. Це дуже важливо. Дотримання посту - одна із заповідей Божих. І коли ми виконуємо заповіді Божі, покійному Господь дає втіху, бачачи, що заради любові до нього люди приносять жертву (а піст - це теж жертва). І Господь приймає цю любов. Але навіть якщо поминки не випали на час посту, якісь кулінарні шедеври однаково не тільки не потрібні, а й шкідливі. Пам'ятайте, що поминки - це привід для молитви, як ми говорили, а не привід для обжерливості, смаколиків. Різноманітність страв, делікатеси відводять від молитви, проста ж їжа налаштовує на неї. Саме тому піст сприяє молитві, тому що в цей час ми їмо більш просту їжу.

Інакше кажучи, якщо ми хочемо допомогти покійному, а не задовольнити свої пристрасті, то поминальна трапеза має вибудовуватися за такими правилами: мінімум алкоголю; у пісні дні бажано пісна їжа; в інші дні найпростіша їжа. Ту суму, яку ми заощадили, відмовившись від багатої трапези, набагато розумніше витратити на справи милостині та милосердя заради покійного.

Дуже важливо пам'ятати, що головний сенс поминальної трапези - це саме молитовний спогад про спочилого... А не збирання родичів і знайомих, не обжерливість, не гулянка.

Ще важливий момент. Якщо ми хочемо доставити покійному найбільшу розраду, то, крім молитви, найважливішою частиною є приготування до цієї молитви Таємницями Церковними. Це означає, що перед молитвою нам необхідно сповідатися і причаститися. Для покійного це найбільша розрада. Сильнішої молитви за покійного неможливо уявити, ніж коли ми приходимо до храму, сповідаємося в гріхах, причащаємося і молимося. Після того, як ми примирилися з Богом і ближніми, наша молитва стає набагато сильнішою. Після сповіді та причастя ми найбільш близькі до Бога, і тому наша молитва може принести покійному найбільшу користь і радість.

І оскільки сповідатися означає, по суті, покаятися і відректися від гріхів, то найкраще заради покійного відмовитися від якогось гріха. Наприклад, заради нього перестати зовсім пити хоча б 40 днів. І в разі якщо людина не може молитися, такі дії з її боку будуть прийняті Богом як жертва, як молитва.

І ще - часто кажуть: «Батюшка, а чи треба дзеркала завішувати?» Та сенсу в цьому-то особливого і немає, а ось телевізор завісити хоча б днів на сорок - ось це справа! Після перегляду телевізора неможливо молитися. У телебачення є свій дух, своя атмосфера. Навіть у тому, як ведучі ведуть інформаційну програму, простежується пихатість і марнославство. Ось увімкнув навіть ті самі новини, подивився на телеведучих, і ти вже не молитовник за покійного. А вже коли починаються розважальні програми, реклама і безглузді фільми, то все духовне в людині начисто винищується на довгий час. І для душі покійного бридко бачити нас перед телевізором, коли ми повинні за нього старанно молитися. Втрачається той самий зв'язок, який всі ми так хочемо знайти, але самі ж і руйнуємо. Те саме можна сказати про всілякі розваги. Адже раніше протягом 40 днів жалоби не було ніяких розважальних заходів: до театру не ходили, намагалися перебувати в особливому молитовному стані, щоб не втрачати духовний зв'язок з покійним і можливість йому допомогти.

– Наскільки потрібен траурний одяг на похороні?

Форма одягу просто ставить людину в певні рамки, робить суворішою її поведінку. Подібно до того, як схимник через вбрання відгороджується від зовнішнього світу, так і для мирянина траурний одяг має виховну та відгороджувальну функцію. Одяг - це один із важливих чинників, що впливають на наш духовний устрій. Однак жалоба не повинна бути тільки зовнішньою. Наше тіло все ж таки пов'язане з душею. Тут як і у випадку з молитвою - є різниця між тим, чи молитися людина, лежачи на ліжку, чи сидячи в кріслі, чи стоячи на колінах перед іконою. Начебто одне й те саме відбувається, а душа в різному устрої. Людина є єдність душі й тіла, тому положення тіла впливає на душу, і одяг відповідно теж впливає на душу. У зв'язку з цим одяг для поминання має бути суворим, таким, що не спокушає. Та й коли людина одягає щось неналежне, вона й сама вже не може молитися. Чорна хустка з міні-спідницею якось безглуздо виглядає. Такий одяг можна вважати неповагою до покійного. Адже він чекає від нас одного - молитовної строгості, а ми приносимо протилежне, дух нечистий, і тим не допомагаємо йому, а шкодимо.

Ігумен Федір (Яблоков)

З метою організації та проведення поминальних обідів просимо звертатися в Пам'ять KING за тел.+38(04597) 60-220, +38(050) 310-77-07,+38(093) 479-49-59.

Крім того, Ви завжди можете зв'язатися з нами через форму зворотного зв'язку в розділі «Контакти» та отримати відповідь в електронному вигляді.